Батьківська сторінка
ЗВЕРНЕННЯ ДО БАТЬКІВ
Головне управління ДСНС України в Одеській області вкрай стурбоване станом, що склався з травмуванням і загибеллю дітей внаслідок нещасних випадків.
Кількість смертельних випадків та травмування серед дітей змушує звернутися до кожного громадянина країни, особливо до батьків.
Біда трапляється тоді, коли дітей залишають напризволяще, там, де на кожному кроці на них чатує небезпека.
Легковажне поводження малечі з вогнем, газом, електричними приладами, невідомими предметами, незнання елементарних правил безпечної поведінки - першопричини сумних та трагічних наслідків.
ШАНОВНІ БАТЬКИ!
Не залишайте дітей без нагляду!
Дбайте про безпеку своїх дітей, дотримуючись правил безпечної поведінки в побуті.
Виховуйте у дітей навички культури безпечної поведінки, демонструючи на власному прикладі обережність у поводженні з вогнем, газом, водою, побутовою хімією, ліками. Виділіть декілька хвилин на відверту розмову з дітьми. Пам'ятайте, ці хвилини вимірюватимуться ціною життя. А щоб неждана мить не стала початком великої біди - потрібно давати дітям чіткі знання і вміння, як діяти в тій чи іншій ситуації.
Пам'ятайте, що життя наших дітей залежить тільки від нас самих!
-
ПРАВИЛА БЕЗПЕЧНОЇ ПОВЕДІНКИ НА ВОДІ ТА БІЛЯ ВОДИ
-
Першою умовою безпечного відпочинку на воді є вміння плавати. Навчитись плавати потрібно кожному. Людина, яка добре плаває, почуває себе на воді спокійно, упевнено, у випадку необхідності може надати допомогу товаришу, який потрапив у біду.
Навіть той, хто добре плаває, повинен постійно бути обережним, дисциплінованим і суворо дотримуватись правил поведінки на воді. Знання та виконання правил поведінки на воді є запорукою безпеки життя, а також отримання задоволення від відпочинку. Необхідно звернути особливу увагу на пояснення юнацтву правил поведінки на воді дітям.
· діти повинні купатися обов’язково під наглядом дорослих;
· вчитися плавати потрібно під керівництвом інструктора або батьків;
· не купайтеся i не пірнайте у незнайомих місцях, це можна робити у спеціально відведених місцях;
· не можна запливати за обмежувальні знаки;
· слід дуже обережно поводитися на надувних матрацах та іграшках, особливо, коли є вітер або сильна течія;
· якщо течія вас підхопила, не панікуйте, треба пливти за течією, поступово i плавно повертаючи до берега;
· не купайтеся в холодній воді, щоб не сталося переохолодження;
· не треба купатися довго, краще купатися кiлька разів по 20-30 хв.;
· не можна гратися на воді у такі ігри, які можуть завдати шкоди;
· не подавайте без потреби сигналів про допомогу;
· не пірнайте під людей, не хапайте їх за ноги;
· купатися рекомендовано вранці i ввечері;
· не слід купатися наодинці;
· не підпливайте до коловоротів, пароплавів i катерів;
· не стрибайте головою вниз у місцях, глибина яких вам невідома.
· не забувайте, що вода несе й небезпеку! Шторм на морі, повінь, сильна злива можуть завдати шкоди не тiльки навколишньому середовищу, але й людині!
Бережіть себе та своїх близьких!
8. Не можна перебігати дорогу, особливо якщо поблизу автомобіль.
НА СТОРОЖІ БЕЗПЕКИ ДИТИНИ
У нашому житті є пріоритети, які незмінні упродовж усього періоду існування людства. Одним із них справедливо визначено безпеку дитини. Дитина має право бути захищеною незалежно від місця її народження і проживання, кольору шкіри і статусу батьків, а також багатьох інших чинників, які впливають на нас протягом життя.
Провідну роль в цьому процесі покладено на освіту, головним завданням якої є виховання з раннього дитинства здорового громадянина, здатного самотужки й свідомо протистояти небезпекам, вести активне суспільне життя, відстоювати основні принципи безпечної реальності, діяльності та відпочинку. Сьогодні, як ніколи, дитина повинна знати про світ загроз, який її оточує, мінімізувати можливий ризик, жити в гармонії з собою та з природою.
Поради батькам щодо збереження життя і здоров’я дітей:
- кожна дитина має усвідомлювати, що немає більшої цінності, ніж життя, має бути впевненою, що її люблять і цінують;
- дитина має знати, що у неї є права. Так само, як право дихати, вона має право захищати своє тіло, свої думки, свої погляди;
- дитина не повинна боятись. Страх - поганий помічник у ситуаціях, коли треба діяти рішуче і швидко;
- не можна виховувати у дитини сліпе підкорення авторитету дорослого або виробляти у неї автоматичні звички. Дії дитини мають бути свідомими і розумними, а дорослі повинні заохочувати прояви дитячої ініціативи;
- дитина має довіряти близьким дорослим - батькам, вихователям - і, не вагаючись, розповідати їм про будь-яку пригоду; дитина має бути певною, що близькі зрозуміють та допоможуть;
- у розмовах з дитиною не може бути заборонених тем;
- діти мають бути певні: ніхто не каратиме їх за відмову розмовляти з незнайомими людьми. У ситуації, коли дорослі проявляють настирливість чи агресивність, діти мають право брехати, кричати, тікати, здіймати паніку, робити все, що вважають за потрібне, аби залишитися неушкодженими;
- дитина має знати, що інтимні частини тіла належать лише їй, і у відсутності батьків та вихователів ніхто без дозволу дитини не має права їх оглядати, а тим більше - торкатися. Навіть під час медичних оглядів у дошкільних навчальних закладах поруч з дитиною має бути вихователь.
Варто зважати на те, що безпека - це не просто сума засвоєних знань, а стиль життя, вміння адекватно поводитися в різних ситуаціях. Адже опинитися в екстремальній ситуації дитина може зовсім несподівано, тоді, коли близького дорослого, який захистив би її, немає поруч.
ІГРОВІ ВПРАВИ З ПІДГОТОВКИ ДО ДІЙ ПІД ЧАС ПОЖЕЖІ
Найкраще навчити дитину орієнтуватися в складних ситуаціях можуть лише батьки своїм власним прикладом .А особливо плідним буде таке навчання, коли воно відбуватиметься разом з дітьми у формі гри.
Якщо у вашій квартирі (в багатоповерховому будинку, на останніх поверхах) сталася пожежа, слід прийняти ряд заходів, які допоможуть вибратися назовні неушкодженими. Наведені нижче вправи допомагають навчитися таким заходам.
1. Вправа зі скачування з ліжка.
Якщо ви прокинулися від шуму пожежі або запаху диму, не сідайте в ліжку, а скотіться з нього прямо на підлогу. Якщо ви сядете в ліжку, ви можете вдихнути дим, в якому можуть бути отруйні гази.
2. Вправа з переміщення поповзом.
Проберіться поповзом по підлозі під хмарою диму до дверей вашої спальної кімнати. Так ви уникните отруєння димом.
3. Вправи з визначення, чи є пожежа за дверима, і захисту від диму.
Досягнувши дверей, не відкривайте їх, так як за ними може бути вогонь. Обережно доторкніться до дверей або ручки (якщо вона нижче рівня диму) тильною стороною долоні. ( можуть задати справедливе запитання: «Навіщо це робити таким способом?» Відповідь: тильною - більш чутливою - стороною долоні безпечніше й ефективніше можна визначити температуру дверей та ручки. Якщо за дверима пожежа - температура висока.) Якщо двері не гарячі, ви можете їх обережно відкрити. Якщо двері гарячі, не відкривайте їх, а закупорьте щілину під дверима, щоб запобігти подальшому проникнення диму, повертайтеся поповзом у глибину кімнати і приймайте заходи з порятунку.
4. Вправа з затримки дихання і відкривання вікна.
Відкрийте вікно. Можливо, доведеться зробити вдих і затримати дихання, ставши на ноги в диму, щоб відкрити вікно. Рекомендується скоротити до мінімуму час, протягом якого ви знаходитесь в диму, тому перед тим як піднятися, щоб відкрити вікно, слід зробити глибокий вдих. Потім піднятися, відкрити ручки вікна, знову присісти навпочіпки і глибоко вдихнути, а потім, відкривши вікно, висунутися з нього і закричати: «ДОПОМОЖІТЬ! ПОЖЕЖА! »
Якщо, стоячи біля вікна, ви задихаєтеся від диму, знову сядьте навпочіпки і глибоко вдихніть. Потім знову, висунувшись з вікна, кличте на допомогу, намагаючись привернути до себе увагу.
5. Вправа з виходу з палаючої квартири.
Якщо можна відкрити двері вашої спальні, виберіться з неї на четвереньках і закрийте за собою двері. Пересуваючись на четвереньках, щоб залишатися нижче рівня диму, прямуйте з вашої квартири до виходу. Дайте знати всім у квартирі про пожежу, але не піддавайте себе при цьому ризику. Якщо через пожежу ви не можете вийти з квартири, поверніться в свою кімнату і виконуйте дії, описані в завданні 4. Ви обов'язково повинні закривати за собою всі двері, через які проходите.
6. Вправа з переміщення телефону і викликом пожежної команди.
Як тільки ситуація стане досить безпечною, щоб подзвонити, викличте пожежну команду. Якщо ви не можете вибратися в безпечне місце, можливо, ви зможете поставити наявний у вашій квартирі телефон на підлогу і набрати «101», щоб викликати пожежну команду. Це можна зробити лише за умови, що ви не піддастеся ризику: за зачиненими дверима, які обгороджують вас від вогню, і лежачи на підлозі, нижче рівня диму. Відтренуйте відповідну ситуацію з дзвінком диспетчеру:
1. Адреса?
2. Об'єкт? (Де пожежа, наприклад: у дитсадку, в квартирі, на складі і т.д.)
3. Що горить? (Що конкретно горить у квартирі або деінде….)
4. Номер будинку?
5. Номер корпусу?
6. Номер під'їзду?
7. Номер квартири? 8. Який поверх? Скільки поверхів у будинку?
9. Код? (Для входу в під'їзд.) 10. Чи є небезпека для людей?
11. Прізвище?
12. Телефон?
7. Вправа з безпечного покидання квартири через вікно (в будинку, що має малу поверховість)
У разі відсутності іншого шляху порятунку, покидайте приміщення через вікно. Якщо вікно знаходиться на висоті другого поверху, викиньте подушки і матрац вниз і, якщо під руками немає міцної мотузки, зробіть «канат», зв'язавши за кінці постільну білизну. Спускайтеся по ньому вниз. Це допоможе або пом'якшити ваше падіння з вікна, або опуститися ближче до землі. Маленьким дітям не рекомендується самим зв'язувати канат з білизни, оскільки, якщо він розв'яжеться, дитина ризикує в результаті падіння отримати серйозні травми. Канат повинні зробити дорослі або старші за віком діти. Він повинен бути зв'язаний дуже міцно і надійно закріплений, бажано як можна ближче до вікна. Не стрибайте з вікна, а звісьте спочатку ноги і, розвернувшись, опустіться повністю на руках, тримаючись за підвіконня. Потім розтисніть руки і стрибайте на подушки або матрац. Якомога швидше повідомте про пожежу сусідів, щоб вони зателефонували в пожежну охорону, або ж самі скористайтеся найближчим таксофоном або мобільним телефоном.
8. Вправа з герметизації приміщення.
Якщо дим і полум'я не дозволяють тобі вийти назовні, закрий двері і заткни рушниками або простирадлами всі щілини і отвори. Це запобігатиме потраплянню диму в кімнату, де ти знаходишся.
9. Вправа з гасіння на собі або на комусь палаючого одягу
Учні повинні усвідомити: багато осіб при пожежі отримують серйозні опіки через те, що на них загоряється одяг.
Що потрібно робити з людиною в цьому випадку:
- зупинити його ( біганина і паніка в цьому випадку не допоможуть, а будь-який рух повітря або вітер ще більше розпалять полум'я і воно швидше пошириться по одягу);
-повалити на землю або на підлогу ( постарайтеся поставити йому підніжку - коли людина перебуває у вертикальному положенні, вогонь, рухаючись вгору, наближається до обличчя);
-катати його по землі або по підлозі, так як це гасе полум'я;
Якщо поблизу є шматок щільної (краще вологої) тканини – накиньте його на палаючу людину. Це припинить доступ кисню. Коли полум'я буде загашено, виклич "швидку допомогу» і почни охолоджувати опіки водою. Не можна знімати ніякі предмети одягу, які прилипли до ураженого місця потерпілого.
Якщо скласти ці три простих дії разом, їх можна сформулювати так: ЗУПИНИТИ, ПОВАЛИТИ, КАТАТИ.
Виберіть напарника і повправляйтесь у виконанні дій «зупинити, повалити, катати». Можна вправлятися і поодинці, уявивши, що одяг загорівся на вас.
Консультації для батьків
«Літній відпочинок»
Настало літо – чудовий час року! Можна грати на повітрі, загартовуватися і оздоровлюватися.Літній відпочинок-це довгоочікуваний відпочинок і для батьків, і для дітей. Тому дуже важливо, щоб батьки з найбільшою користю розпорядилися цим дорогоцінним часом. Необхідно пояснити дітям, що купатися, плавати, засмагати корисно для здоров’я лише в тому випадку, якщо дотримуватися певних правил безпеки.
Щоб відпочинок приніс тільки задоволення вам і вашій дитині постарайтеся дотримувати деякі правила:
- Якщо ви займаєтеся зі своєю дитиною, пам’ятайте, що ці заняття повинні бути короткими і проводити їх краще в ранкові години.
- Слід пам’ятати, що виїжджаючи за місто, або подорожуючи по світу, слід обговорювати з дитиною отримані враження. Ваше завдання розширювати кругозір дітей, з’єднуючи наявні знання і життєвий досвід дитини.
- Всіма силами відволікайте дитину від телевізора і комп’ютера, проводьте весь вільний час на свіжому повітрі, купайтеся, катайтеся на велосипеді, самокаті, роликах, грайте у футбол. Літо – це зміцнення здоров’я дитини і від того, як він відпочине багато в чому залежить його здоров’я на весь наступний навчальний рік.
- Намагайтеся дотримуватися режиму дня, інакше дуже важко до нього повертатися у вересні. Не забувайте, що недосипання розвиває неврози, зростає стомлення. Дитина повинна спати не менше 10 годин.
- Слідкуйте за харчуванням дитини. Морозиво, газована вода, не принесуть здоров’я вашій дитині.
- Вибирайте тільки ті види відпочинку, які влаштують вас і вашої дитини.
- Плануючи екскурсію на відпочинку, обговоріть з дитиною заздалегідь, як він до цього ставиться, якщо реакція негативна, спробуйте знайти компроміс. Спробуйте знайти іншу екскурсію, яка цікава і вашій дитині. Радьтеся з дитиною, будьте уважним слухачем, цінність спілкування не в кількості часу, а якість спілкування (увага, повага, розуміння).
- Збираючись на відпочинок з компанією, намагайтеся брати людей, які поділяють ваші інтереси. Оптимально їхати на відпочинок зі схожим складом сім’ї. Однакові турботи, однакові проблеми, взаємодопомога, догляд за дітьми.
- Заведіть з дітьми розмову про літній відпочинок і улюбленому всіма занятті – купанні ( річці, морі, озері). Підкресліть відмінності між морем, річкою, озером. Нагадайте про знаки, що забороняють купатися.
Пам’ятайте:
Відпочинок – це добре. Неорганізований відпочинок – погано!Сонце – це прекрасно. Відсутність тіні – погано!Морське повітря, купання – це добре. Багатогодинне купання – погано!Купання – прекрасне закаливающее засіб.Місце для купання повинне бути неглибоким, рівним, з повільним плином. Перш ніж дати дитині можливість самостійно увійти в воду, необхідно переконатися в тому, що в даному місці немає ям, глибокої тіни, корчів, гострих каменів. У воді разом з дитиною обов’язково повинен знаходитися дорослий.
При купанні необхідно дотримуватися правила:
Не дозволяється купатися натще й раніше як через 1-1,5 години після їжі.У воді діти повинні перебувати в русі.При появі ознобу негайно вийти з води.Розпашілим не можна занурюватися в прохолодну воду.
Рухливі ігри з дітьми на літньому відпочинку
Проводите більше часу на відкритому повітрі в рухливих іграх.Ігри з батьками – це невід’ємна частина розвитку дітей. Це й зміцнення здоров’я і гарний настрій. Спільні ігри зближують батьків і дітей. Ваша дитина прийде в захват, коли побачить серйозного тата, весело грає в м’яч. Для дошкільника «гра – єдиний спосіб звільнитися від ролі дитини, залишаючись дитиною». Для дорослого – «єдиний спосіб знову стати дитиною, залишаючись дорослою».Вирушаючи на відпочинок з дітьми за місто, з компанією, не забувайте взяти із собою необхідні атрибути для гри, це можуть бути м’ячі, ракетки, а також багато іншого, на що вистачить фантазії.Рухливі ігри з предметами (з масажним м’ячем, скакалками, обручем, іншим сезонним спортінвентарем) змагання, естафети будуть сприяти розвитку рухової сфери дитини, а саме об’єму, сили, переключення рухів, хорошої координації і моторної реакції, навчать формувати стратегію поведінки, особливо ігри з правилами.
У що ж можна пограти з дитиною, щоб це доставило радість вам і вашим дітям?
Вибирайте ті ігри, які доступні вашій дитині. Враховуйте, що у дітей швидко пропаде захоплення, якщо вони не відчувають радість перемоги. Згадайте ігри, в які ви грали в дитинстві, навчіть цим іграм своєї дитини. Це доставить величезне задоволення і йому і вам, спогади дитинства дуже приємні! Попросіть дитину познайомити вас з іграми, в які він грає в дитячому саду зі своїми однолітками. Будьте уважним слухачем, адже це самі цінні хвилини вашого спілкування. Крім відмінного настрою ігри сприяють поліпшенню взаємин у сім’ї, зближують дітей і батьків. Пропонуємо вам певний перелік ігор, які ви можете використовувати з дітьми під час літнього відпочинку.
Ігри з м’ячем
«Їстівне – неїстівне»Це одна з найстаріших ігор. Її правила досить прості. Гравці стоять в ряд, ведучий кидає м’яч по черзі кожному з гравців, при цьому вимовляє яке-небудь слово. Якщо слово «їстівне», гравець повинен упіймати м’яч, якщо «неїстівне» – відштовхнути. Якщо гравець помиляється, то вона міняється місцями з ведучим.«Назви тварина»Можна використовувати різну класифікацію предметів (міста, імена, фрукти, овочі тощо). Гравці встають по колу і починають передавати м’яч один одному, називаючи слово. Гравець, який не може швидко назвати слово, вибуває з гри. Граючи в таку гру, ви розширюєте кругозір і словниковий запас дитини.«Дожени м’яч»Якщо у вас на відпочинок виявилося два м’ячі, можна пограти в цю гру. Правила дуже прості. Гравці передають по команді м’яч один одному, намагаючись, щоб один м’яч не наздогнав інший.
Обережно! Гриби
У період лісових прогулянок в літній час батьки, повинні здійснювати суворий нагляд за дитиною, який збирає квіти, гриби та трави, пробує їх. Не слід також забувати про ретельному контролі за використанням у їжу грибів, зібраних дітьми.Кожен дорослий, якому довірено здоров’я дітей, повинен добре знати, який гриб взяти, а який викинути.Отже, для того щоб уникнути отруєння отруйними грибами, потрібно збирати тільки ті, які ви добре знаєте.Здоров’я, і навіть життя який отруївся грибами, в чому залежать від того, наскільки своєчасно їй нададуть медичну допомогу. Слід пам’ятати, що при будь-якому отруєнні грибами, навіть на перший погляд не важкий, необхідно негайно звертатися до лікаря. Але і до приходу лікаря треба діяти швидко і рішуче. При отруєнні будь-яким з отруйних грибів слід постаратися вивести отруйні речовини з організму: прийняти проносне, промити шлунок розчином марганцевокислого калію. Постраждалий дитина повинна перебувати в ліжку, йому шкідливо ходити і сидіти.Будь-яке отруєння грибами супроводжує блювота і розлад кишечника, викликає зневоднення організму і болісну спрагу. Щоб полегшити стан хворого дитини, потрібно давати йому холодну, злегка підсолену воду, холодний чай, каву, молоко.Лікують отруєння грибами, як правило, тільки в лікарнях. Щоб лікарю легше було розібратися в причинах отруєння, залишки грибів треба зберегти для дослідження в лабораторії.
Як боротися з комарами.
Укуси комарів не тільки залишають після себе болісний свербіж. Ці комахи можуть бути по-справжньому небезпечними, якщо вони переносять збудника малярії. Відомо більше двох тисяч видів комарів. Причому далеко не всі вони є переносниками малярії. Незважаючи на те, що останнім часом кількість малярійних комарів у середній смузі збільшилася, в більшості випадків ми спостерігаємо звичайні види цих комах. Кров смокчуть лише особини жіночої статі і лише тоді, коли вони готуються до відкладання яєць. Протеїни крові необхідні комарихам, для того щоб відкласти якомога більше яєць. Так, «голодна» комариха може відкласти не більше 50 яєць, а сита – вже до 300. Виявити свою здобич комар може за кілька кілометрів! Жало його схоже на шприц, голка якого ще прикрита особливим протекторним чехольчиком. Як тільки жало введено в тіло, в тканини людини тут же впорскується речовина, що перешкоджає згортанню крові. Для дорослої здорової людини не небезпечні навіть п’ятсот укусів комара. Однак для алергіка і одного може бути достатньо, щоб викликати важку алергічну реакцію і навіть летальний результат.
Що робити після укусу?
- Зробити після укусу міцний розчин харчової соди і періодично обробляти свербляче місце.
Змащувати укуси спиртовою настоянкою календули, борним спиртом, томатним соком. 3. Зробити холодну примочку.
4. При множинних укусах прийняти антигістамінний засіб.
5. В похідній аптечці чи на дачі неодмінно слід тримати антигістамінний препарат, фенистил або фукорцин (знімають свербіж і навіть усувають опіки кропиви).
Народні методи при укусах комарів:
1. Обробити сметаною або кефіром.
2. Прикласти до місця укусу листок черемхи або подорожника.
3. Змастити уражене місце бальзамом «Зірочка».
Гарного сімейного відпочинку вам!
ЛІТО І БЕЗПЕКА НАШИХ ДІТЕЙ
Харчові отруєння
Влітку мало хто з батьків утримується від спокуси напоїти малюка парним молоком або пригостити його немитими ягодами з саду, овочами з городу. Парне молоко дуже шкідливо для маленьких дітей, оскільки на відміну від молока, що пройшло теплову обробку і стерильно запаковано, воно може викликати не тільки кишкові розлади, а й інфекційні захворювання. Такі ягоди, як полуницю, малину та суницю необхідно мити особливо ретельно. Немита чи погано промита зелень “зі свого городу” може привести до розвитку у дитини ієрсиниоза, відомого також під назвою “псевдотуберкульозу” або “мишачої лихоманки”. Навіть звичайні для дитини продукти харчування в спекотну пору року швидко псуються, а термін їх зберігання скорочується. Неприпустимо поїти дитину сирою водою, навіть джерельною або після очищення через фільтр.
Як уникнути харчового отруєння
- Мийте руки до і після того, як доторкнулися до їжі
- Гарячу їжу слід розігрівати й подавати в гарячому вигляді. Готуйте м’ясо і молочні продукти при температурі не нижче 70 градусів
- Швидкопсувні продукти можна тримати при кімнатній температурі (близько 20 градусів) не більше 2-х годин
- Якщо у спеку ви вирушили на пікнік, то час зберігання продуктів знижується до однієї години
- Після зіткнення з сирим м’ясом посуд необхідно вимити самим ретельним чином, а обробну дошку краще відтерти жорсткою губкою
- Під час приготування і розігрівання їжі в мікрохвильовій печі періодично помішуйте її або пробуйте, взявши продукт з різних місць, тому що температура в мікрохвильовій печі розподіляється недостатньо рівномірно
- Перегрітий автомобіль перетворюється на справжній інкубатор мікробів. Продукти можна тримати в машині не довше, ніж час танення морозива.
Переломи і вивихи
Для маленьких дітей характерні переломи по типу “зеленої гілочки”. Просто кістки у дітей настільки гнучкі, що швидше “розщеплюються”, ніж “переламуються”. На жаль, не всі переломи можна визначити відразу. Іноді проходить якийсь час, поки батьки запідозрять, що у дитини зламана кістка. До ознак перелому кісток руки (найбільш частим) належать: біль, втрата рухливості, втрата сили, зміна форми. Постарайтеся знерухомити пошкоджену кінцівку за допомогою “шини” або простого хустки і скоріше доставити дитину до лікаря. Аналогічні дії рекомендуються при підозрі на вивих. Після іммобілізації перелому або вивиху негайно зверніться до найближчого медпункту. Самолікування неприпустимо!
Подряпини і садна
Допитливі малюки пізнають навколишній світ фізично, тому важко уявити собі, щоб дитина росла без подряпин і саден, шишок і синців. Місця порізів та подряпин важливо своєчасно промити, зупинити наявні кровотечі, прикласти холод до синців або шишки, змастити поранення зеленкою або відповідної маззю, накласти чисту пов’язку або пластир. Не менш важливо заспокоїти засмучену і налякану дитину, втішити її і “полікувати”. Не потрібно надмірно метушитися і переживати через отримані дитиною садна. Ваше занепокоєння неминуче передасться дитині. Дійте впевнено і спокійно, тоді вона теж заспокоїться.
Рекомендації дорослим якими словами можна
БАТЬКІВСЬКИЙ ЛЕКТОРІ
Протидія булінгу
Булінг – це відносно новий термін для пересічного громадянина, зміст якого кожен із нас не просто знає, а в більшості випадків стикався з цим явищем у дитинстві. Під терміном “булінг”, пояснюють працівники соціальних служб для сім’ї, молоді та дітей, – це агресивна поведінка щодо окремої особи або групи, з метою приниження, домінування, фізичного чи психологічного самоствердження.
Булінг може проявлятись у вигляді психологічного тиску (образи, приниження, погрози, ігнорування тощо) та фізичних знущань (удари, поштовхи, принизливий фізичний контакт, побиття та інше). Не рідко фізичний і психологічний тиск об’єднуються. Від булінгу страждають і агресори, і жертви. Всі вони переживають емоційні проблеми, не вміють будувати стосунки з людьми, мають проблеми психо-емоційного розвитку. Вони потребуватимуть підтримки дорослих, які б допомогли їм розвинути здорові відношення з людьми не лише у школі, але й протягом усього їх подальшого життя.
Діти, які страждають від булінгу, можуть не хотіти йти до школи або ж можуть плакати, вигадувати хворобу у шкільні дні.
Вони не беруть участь у спільній класній діяльності, соціальних заходах.
Часто у дитини змінюється поведінка: вона усамітнюється, поводить себе незвичайно.
Дитина починає губити гроші або речі, приходить додому у порваному одязі чи з поламаними речами. Коли ви її запитуєте, що трапилося – не можуть реалістичо пояснити.
Може почати говорити про те, що кине школу, пропускає заходи, в яких приймають участь інші учні.
Відсутність контакту з однолітками: немає друзів, зідзвонювань, не ведеться переписка у соцмережах, похід до школи і повернення звідти наодинці, немає у кого запитати домашнє завдання.
Психосоматичні ознаки: часті хвороби, наприклад, ломота в тілі, болі в животі, вірусні інфекції.
Обмальовані руки або специфічні малюнки на полях у зошиті.
Бажання іти до школи іншою дорогою, аніж та, якою йдуть усі інші діти.
За статистикою, 80% українських дітей піддаються цькуванням, навіть не усвідомлюючи цього. В усіх соціальних системах завжди є лідер, середня група і так званий «вигнанець». У початковій школі діти ще не займаються жорстким булінгом, але вже можуть бути непривітними до інших. Щойно вчитель починає вибудовувати систему конкуренції та пріоритетів — діти починають один одного травити. А справжній булінг почнеться у середній школі — з 10-11 років — вік входження у підліткову кризу.
Обов’язок шкільного психолога, вчителя — виявити лідера, схильного ініціювати цькування інших проводити, вести з ним дружні бесіди, виробляючи толерантність.
Психологи визначають декілька основних причин:
Занижена самооцінка. Навіть якщо дитина виявляє її через нарцисизм, надмірну відкритість, зверхність.
Домашня атмосфера. Дуже часто жертвами булінгу стають діти, яких вдома принижують, знецінюють, ображають. Або є родини, де дитину звикли жаліти – нещасна, хвора, росте без батька…Школа і садок — каталізатор домашніх проблем. Тож, якщо дитина звикла отримати більше уваги до себе, поблажливість батьків, коли вона бідна й нещасна, то вона буде створювати навколо себе таку ж атмосферу і в школі.
Атмосфера в класі. Бувають колективи, створені самостійно або руками вчителя, в яких є дитина-агресор. Вона свідомо шукає слабшого, використовує його як грушу для биття, вирівнюючи свій психологічний стан.
Булінг в цифрах
За дослідженнями UNISEF, 40% дітей ні з ким, зокрема і з батьками, не діляться своїми проблемами. Сором’язливі та спокійні діти стають жертвами булінгу вдвічі частіше за однолітків, які відкриті до спілкування. Більшість дітей ображають за те, що вони одягнуті не так, як інші, говорять або поводяться не так, як основна група.
44% дітей, якщо стають свідками булінгу, просто спостерігають, оскільки бояться за себе.
У першу чергу заспокойтесь, і тільки після цього починайте розмову з дитиною.
Дайте відчути, що ви поруч, готові підтримати та допомогти, вислухати та захистити.
Запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її у тому, що відбувається, і вона може говорити відверто.
Пам’ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, вона вразлива у цей момент. Будьте терплячими та делікатними.
Спробуйте з’ясувати все, що зможете, проте не повторюйте ті ж самі запитання по декілька разів, допитуючись.
Запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці зараз (наприклад, бути певний час ближче до дорослих, не залишатися після уроків тощо).
Спитайте, яка саме ваша допомога буде корисна дитині, вислухайте уважно. Можливо ви запропонуєте свій варіант. Це допоможе розробити спільну стратегію змін.
Пам’ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного втручання з боку батьків та візит до школи.
Спільно з дитиною шукайте нові способи реагування на ситуацію булінгу.
Обговоріть, до кого по допомогу дитина може звертатися у школі: до шкільного психолога, вчителів, адміністрації, дорослих учнів, охорони, батьків інших дітей.
Важливо усвідомити, чому саме дитина потрапила у ситуацію булінгу. Рекомендуємо з цим звернутися до дитячого психолога.
Підтримайте свою дитину у налагодженні дружніх стосунків з однолітками.
Поясніть дитині, що зміни будуть відбуватися поступово, проте весь цей час вона може розраховувати на вашу підтримку.
Дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу. Якщо ваша дитина – агресор, радимо:
Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з’ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що “всі так роблять”, або “він заслуговує на це”.
Уважно вислухайте дитину і зосередьтеся на пошуку фактів, а не на своїх припущеннях.
Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як “хлопчики завжди будуть хлопчиками” або “глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки — просто дитячі жарти і цілком природна частина дитинства”.
Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести.
Діти, які булять, заперечують це так довго, як тільки можуть. Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників.
Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство.
Скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв’язок з учителями, щоб упевнитись — дитина намагається змінити ситуацію.
Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення.
Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої людини.
Агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми вашої дитини та розлади поведінки. Порадьтеся зі шкільним чи дитячим психологом.
Булінг впливає на всіх, хто бере в ньому участь або спостерігає, та має деструктивні наслідки в майбутньому житті.
Ті, хто піддаються булінгу:
- втрачають відчуття емоційної та фізичної безпеки, довіри до місця, у якому мають перебувати щодня;
- відчувають безпорадність і страх від постійної загрози. Булінг провокує тривожні та депресивні розлади, пригнічує імунітет, що підвищує вразливість до різних захворювань;
- втрачають повагу до себе. Страхи та невпевненість руйнують здатність до формування та підтримки стосунків з однолітками, що призводить до відчуття самотності;
- втрачають інтерес до різних форм активності та не можуть нормально навчатися. У деяких випадках можна простежити зв’язок між потерпанням від булінгу та розладами харчуванням (анорексії та булімії), емоційної сфери (депресіями та суїцидальною поведінкою).
Ті, хто булять:
- частіше за інших потрапляють у ситуації, де проявляється насилля та порушуються закони;
- частіше беруть участь у бійках, причетні у вандалізмі, залучаються до ранніх статевих стосунків, мають досвід вживання алкоголю та наркотичних речовин.
Ті, хто вимушені спостерігати:
- часто страждають від відчуття безпорадності, етичного конфлікту: втрутитись у ситуацію булінгу чи ж залишитись осторонь;
- потерпають від депресивних станів чи перезбудження, намагаються менше відвідувати школу.
Навіть поодинокий випадок булінгу залишає глибокий емоційний слід, що робить проблему найпоширенішою причиною звернень до дитячого психолога.